isaiv.vx0.ru          
17 | 12 | 2017

 

Вступ

 

    Усяка насильницька смерть страшна: коли розстрілюють, вішають, душать, спалюють живцем, отруюють... Це триває секунди, хвилини. А вбивство голодом розтягується на тижні, місяці; смерть від голоду – це смерть без крові.

    Проти українців найкривавішими злочинцями людства були розв’язані три Голодні війни

    Терор голодом виховував у наш их селян сліпе поклоніння комуністичній владі, „законослухняність” і соціальну терпимість, яка зводиться до риторичної формули-вислову: „Аби не було війни та голоду, а все інше переживемо”. Очевидці голодомору і навіть їхні діти та онуки успадкували генетичне почуття страху.

    Голод планувався в Москві, а здійснювався харків ськими столичними, ізюмськими та куп’янськими окружними й борівськими районними комуністами. Багато з „виконавців”-душогубів згодом стали жертвами так званого сталінізму (до речі, вповні заслужено й справедливо, як справжні вороги народу).

    З іншого боку, вже всі визнають страхітливі жертви голодоморів, навіть сам факт свідомого вбивства  невинних людей, а конкретні вбивці „відсутні”. Як же це так? Адже коли є злочин, то є й конкретний злочинець з конкретним іменем, а не ефемерні „тоталітарна система”, „сталінізм”, якийсь „злочинний режим”.

    Автор сл ідом за сучасними вченими вважає, що термін „тоталітаризм” не є науковим, а швидше пропагандистським, штучно створеним у роки холодної війни американцями, тож його в своєму історичному дослідженні принципово не вживає. Так як й інші подібні вирази: сталінізм, більшовизм тощо. Все це різні сторони тогочасної радянської комуністичної практики, які потрібно називати своїм конкретним іменем.

    У книзі не тільки наз вані поіменно тисячі місцевих жертв, а й сотні місцевих „виконавців” страхітливого злочину, показано за документами моральне обличчя та деградацію й звиродніння останніх, мерзенні мотиви їхніх дій щодо своїх земляків. Комуністичному свавіллю не було меж.

     У багатьох офіційних документах тих років ми навіть не знайдемо щонайменшої згадки про голод. Цього слова намагалися всіляко уникати, сором’язливо замінюючи його такими визначеннями, як „продовольчі труднощі”, „прорив на господарському фронті”, „бідування населення від недороду”

     Водночас наявні архівні документи, які широко використані в цьому дослідженні, у своїй сукупності все-таки досить об’єктивно розкривають суть тогочасної аграрної політики комуністичного режиму. Тому значна частина книги – це саме офіційні документи, що висвітлюють здійснення комуністичної політики на селі: звіти, протоколи зборів, огляди, судові вироки, повідомлення сількорів газет та ін.

    Десятки, сотні  п рикладів, витягнуті з-під окупаційної цензури та наведені в цій книзі, спростовують один із найбільших наклепів на українську націю: буцімто в нас на Східній Україні національно-визвольного руху не було, більше того, український народ нібито з допомогою „братнього” російського народу під керівництвом комуністичної партії власноруч встановив радянську владу й успішно будував щасливе колгоспне життя. Факти вперто свідчать про абсолютно протилежне: українці Борівщини тих трагічних років люто ненавиділи радянську владу і комуністичних окупантів та вперто й самовіддано вели з ними запеклу боротьбу не на життя, а на смерть. Навіть під час Великого Голоду!..

     Незаперечним є факт, що Голодомор в Україні здійснювався свідомо й за чітким планом. Про це свідчить низка ухвалених комуністичною владою законів, постанов, інструкцій, директив, листів, які так чи інакше спрямовувалися на знищення українського селянства [211, 51-52].

     Ще більше це підтверджують реальні злочинні дії, які були нещадно реалізовано комуністами та їх посіпаками на Борівщині. Тисячі місцевих фактів, частково наведених у цій книзі,  волають зі сторінок архівних документів та щирих свідчень очевидців. Як на початку 30-х років, так і через 75 років наші земляки в один голос стверджують: „Голод був спланованим”, „Штучно зробили голод, щоб нас наказати, бо ми не хотіли радянської влади”, „Голодовку зробили, щоб знищити усіх українців”

     На прикладі хлібозаготівель, колективізації, нищення моралі та штучної реалізації Голодомору в Борівському районі Харківської області

     Такий погляд на проблему сприятиме формуванню не тільки наукового розуміння голодоморів, а й запобігатиме повторенню організованого винищення голодною смертю, отже, має не лише загальноосвітнє та історико-культурне, а й політичне значення на перспективу. 

 
Онлайн
Сейчас 20 гостей онлайн
На правах реклами
Карта сайта