isaiv.vx0.ru          
17 | 12 | 2017

 

Післямова

За злочини треба відповідати

Жертви чекають помсти і справедливого суду історії. Крім молитви, все, що ми можемо зробити для без числа цих мучеників, - це памятати, що означає: знати, досліджувати, зафіксувати й аналізувати події.

                               Ален Безансон [233, 143]

До цього вперто кличуть наші українські пророки:

Коли б усі одурені прозріли,

Коли б усі убиті ожили,

То небо, від прокльонів посіріле,

Напевно б, репнуло від сорому й хули.

 

Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи!

Життя не наліза на ваш копил.

Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій

Уже немає місця для могил!

 

Уже народ – одна суцільна рана,

Уже від крові хижіє земля,

І кожного катюгу і тирана

Уже чекає зсукана петля.

 

Розтерзані, зацьковані, убиті

Підводяться і йдуть чинити суд.

І їх прокльони, злі й несамовиті,

Впадуть на душі плісняві і ситі,

І загойдають дерева на вітті

Апостолів злочинства і облуд!

                                           Василь Симоненко

Хіба все, що розказано в цій книзі, може бути правдою?! Хіба це могли робити люди?! В ім’я чого?!

Так, це наша трагічна українська правда. Так було! Ось перед очима архівні оригінали тих років. Ось записані з диктофона свідчення конкретних очевидців. Так було!

А ця книга – моє свідчення за жертви і проти катів на Людському й Божому суді.

 
Онлайн
Сейчас 19 гостей онлайн
На правах реклами
Карта сайта