ПіслямоваЗа злочини треба відповідати Жертви чекають помсти і справедливого суду історії. Крім молитви, все, що ми можемо зробити для без числа цих мучеників, - це пам’ятати, що означає: знати, досліджувати, зафіксувати й аналізувати події. Ален Безансон [233, 143] До цього вперто кличуть наші українські пророки: Коли б усі одурені прозріли, Коли б усі убиті ожили, То небо, від прокльонів посіріле, Напевно б, репнуло від сорому й хули.
Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи! Життя не наліза на ваш копил. Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій Уже немає місця для могил!
Уже народ – одна суцільна рана, Уже від крові хижіє земля, І кожного катюгу і тирана Уже чекає зсукана петля.
Розтерзані, зацьковані, убиті Підводяться і йдуть чинити суд. І їх прокльони, злі й несамовиті, Впадуть на душі плісняві і ситі, І загойдають дерева на вітті Апостолів злочинства і облуд! Василь Симоненко Хіба все, що розказано в цій книзі, може бути правдою?! Хіба це могли робити люди?! В ім’я чого?! Так, це наша трагічна українська правда. Так було! Ось перед очима архівні оригінали тих років. Ось записані з диктофона свідчення конкретних очевидців. Так було! А ця книга – моє свідчення за жертви і проти катів на Людському й Божому суді. |