isaiv.vx0.ru          
17 | 12 | 2017
Навігація

 

1.1.Географічне положення та загальні відомості

про Борівський район

 

 

    Борівський район розташований у південно-східній частині Харківської області, здебільшого в басейні р.Оскіл (в нижній його течії) та меншою мірою у верхів’ях басейнів р.Нітріус (південно-східна частина району) та р.Мокрий Ізюмець (північно-західна частина)[1].

   ¿Район лежить між 49º12' – 49º31' широти[2] та 37º24' – 37º58' довготи. Належить до другого часового поясу. Географічно входить до степової зони.

     Борівський район межує:

  • на півночі – з Куп’янським районом Харківської області (35 км),
  • на північному заході – з Шевченківським районом Харківської області (0 км)[3],
  • на заході – з Ізюмським районом Харківської області (45 км),
  • на сході – зі Сватівським (30км) і Кремінським районами Луганської області (13км),
  • на півдні – з Краснолиманським районом Донецької області (23 км).

    Найдовший кордон з Ізюмським районом. Межі Борівщини з сусідами проходять, як правило, вододілами рік: східний – вододілом річок Оскіл-Жеребець, західний – вододілом річок Оскіл-Ізюмець.

   ˜Територія Борівського району становить 875,33 км², це 2,788% від площі території області й 0,14499% території України[4]. Це один з найменших районів Харківської області. З 27 районів області від Борівського району за площею менші тільки Коломацький, Печенізький, Кегичівський та Зачепилівський райони, а Вовчанський, наприклад, більший ніж удвічі за Борівський.

    Найбільша протяжність району з півночі на південь становить 32 км, зі сходу на захід – 34,5 км.

Крайніми пунктами району є:

  • північним – с.Загризове,
  • південним – с.Глущенкове,
  • західним – с.Голубівка,
  • східним – с.Островське[5].

    ­Географічний центр району знаходиться приблизно в районі Борова-Підлиман-Шийківка і відповідає адміністративному та економічному центру. За конфігурацією Борівщина нагадує дещо неправильний чотирикутник, навіть умовний квадрат. Район характеризується великою компактністю, що в умовах рівнинного рельєфу значною мірою сприяє розвитку внутрішньорайонних господарських зв’язків.

    Ž  Відстань від райцентру смт.Борова до обласного центру м.Харкова: трасою – 165 км, залізницею – 157 км[6]. Себто, це один з найвіддаленіших районів[7], який знаходиться на далекій периферії Харківської області, до того ж він досить далекий і від великих міст Донбасу. Це певною мірою впливає на його економічне становище та соціальний розвиток. Розташоване смт.Борова на обох берегах річки Борова, в середній та нижній її течії.

    Район характеризується відносно густою транспортною мережею. Його територію перетинають залізниця, автомобільні і трубопроводні магістралі. З півночі на південний захід Борівщину перерізає шосе республіканського підпорядкування Куп’янськ-Ізюм. Через с.Підвисоке йде шосейна дорога з Борової на Харків. Усі населені пункти району транспортно добре зв’язані асфальтовими дорогами. Протяжність автодоріг: всього 329,9 км, в тому числі з твердим покриттям 325,9 км. Мостів – 23, в тому числі 6 дерев’яних, 4 змішаних і 13 залізобетонних.

     Через район одноколійною[8] електрофікованою залізничною гілкою Святогірськ (Красний Лиман) – Куп’янськ-ВузловийКуп’янського відділення Південної залізниці рухаються великі потоки залізничних вантажів з Донбасу та на Донбас. Ділянка залізниці проходить центральною, найбільш густонаселеною частиною району, її протяжність Борівщиною 38 км. Залізничні станції та зупинки:

  • зуп.23 км (с.Богуславка),
  • ст.Колгоспна (с.Богуславка),
  • зуп.Платонівка (с.Новоплатонівка),
  • зуп.34 км (с.Новоселівка),
  • ст.Переддонбасівська (смт.Борова),
  • зуп.Підлиманська (с.Підлиман),
  • зуп.45 км (с.Нижче Солоне),
  • ст.Радьківські Піски (с.Піски Радьківські).

    Наявність густої сітки автомобільних шляхів, залізниці, близькість до Донбасу – все це поліпшує економіко-географічне положення Борівського району[9].

    Зі сходу на захід через Борівщину проходить потужна міжнародна газотранспортна система “Союз” (Оренбург-Західна Європа) та паралельно їй газопровід “Новопсков-Шебелинка”[10]. З 1978 року в районі проводиться газифікація населених пунктів, об’єктів соціальної сфери, промислових підприємств. Загальна протяжність місцевого газопроводу становить 258,8 км, газифіковано близько 4500 квартир.

    Забезпеченість населення основними домашніми телефонними апаратами (на 2007 р.): на 100 сімей – 49,8; на 100 чоловік – 22,25.

    З географічним положенням району пов’язані його загальні сприятливі природні умови, у тому числі значні агрокліматичні та рекреаційні ресурси. Найбільшим природним багатством краю є родючі чорноземи, що сприяють широкому розвитку сільського господарства. До негативних рис можна віднести недостатні заліснення та водність річок, велику розораність, певну засушливість та контрастність клімату.

    ”Борівський район належить до найменш населених районів Харківської області. Населення Борівщини станом на 1.01.2001 року – 20940 чол., у т.ч. міського – 6670 чол.; сільського – 14270 чол.; природне скорочення за 2000 р.: міського – 67 чол.; сільського – 194 чол.. Чоловіків – 9973 чол., жінок – 10967 чол. Пенсіонерів – 6704 чол. Щільність населення району[11] – 23,9 чол./км². Рівень народжуваності (на 1 тис. чол. населення) – 8,6 чол.; рівень смертності – 21,1 чол. Природне скорочення – 12,5 чол.[12]

         Чисельність постійного населення в районі станом на 01.10.2007р. складає 19521 чол.,  в т.ч. :

  • міське – (смт Борова) – 6752 чол.
  • сільське– 12769 чол.

     Окремо по сільських радах чисельність наявного населення становить:

  • Борівська селищна рада  –  1117 чол.;
  • Богуславська сільська рада – 1883 чол.;
  • Вище-Солоненська сільська рада – 825 чол.;
  • Гороховатська сільська рада – 902 чол;
  • Ізюмська сільська рада – 1171 чол.;
  • Першотравнева сільська рада – 1383 чол.;
  • Піско-Радьківська сільська рада – 2451 чол.;
  • Підвисочанська  сільська рада – 922 чол.;
  • Підлиманська сільська рада – 1401 чол.;
  • Чернещинська сільська рада – 714 чол.

  З них працездатних осіб – 9720 чол., працюючих 4698 чол., дітей – 3503 чол., пенсіонерів – 6027 чол.

    Щільність населення – 22 чол./км². Рівень народжуваності– 6,35 чол.Рівень смертності– 13,58 чол.Чоловіків – 46%, жінок – 54%. Кількість жінок на 1000 чоловіків – 1175. За період січень-грудень 2006 р. народилося 168 дітей, померло – 380 чол., природне скорочення – 212 осіб.

    Станом на 1.01.2007 р.: працездатне населення – 10800 чол., безробітних – 1291 чол., підприємців – 532 чол.

  {Провідне місце в економіці району займає сільське господарство. Його основний напрям – зерно-м’ясо-молочний. Структура с/г виробництва: рослинництво – 72%, тваринництво – 28%. Площа ріллі по району (на 2007 р.) становить 54783 га, посівна площа – 48809 га, або 89%. Зернові культури в структурі посівних площ займають 26511 га, що становить 48% до площі ріллі, технічні культури 12886 га , або 23% до ріллі.Поголів’я по району великої рогатої худоби становить 5500 голів, корів – 2800 голів, свиней – 4000 голів.

На 2007 р. у районі зареєстровано та працює 69 сільськогосподарських підприємств, з них:

  • селянських фермерських господарств – 45;
  • сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю – 8;
  • сільськогосподарських виробничих кооперативів – 5;
  • приватних підприємств – 11.

На 2007 р. у сфері  сільського господарства, а саме у сільськогосподарських підприємствах на постійній основі було зайнято 592 чоловік. Крім цього, в особистих підсобних господарствах зайнято близько 5700 чоловік, на сезонних роботах працює близько 150 чоловік кожного року.

    Промисловість району належного розвитку не отримала. До переліку стримуючих факторів відносяться: обмеженість сировинних, енергетичних і трудових ресурсів, економіко-географічне положення району та певні суб’єктивні причини.

    Промислові підприємства базуються головним чином на переробці малотранспортабельної с/г продукції, ремонту й обслуговуванню с/г техніки, добуванню газу та нафти. З 1977 року поблизу с.Новоплатонівка працює велика газокомпресорна станція, яка була збудована спільно з польськими спеціалістами та будівельниками. Провідною галуззю є харчова промисловість, яка збереже своє домінуюче становище і на перспективу. В Боровій працюють молокозавод, завод продовольчих товарів, інкубатор птиці „Колібрі”.

    Борівщина має розвинуту соціальну інфрастуктуру (на 2007 р.):

  • 16 загальноосвітніх шкіл та два заклади нового типу – Борівська гімназія №1 та Чернещинський навчально-виховний комплекс „Школа-дошкільний заклад”, в яких навчається 2274 учнів та працює 309 педагогічних працівників;
  • 7 дошкільних закладів з охопленням 344 дитини (19 груп);
  • 2 позашкільні заклади: Будинок дитячої та юнацької творчості  (30 гуртків, 450 вихованців) та дитячо-юнацька спортивна школа (24  групи, 480 дітей, працюють секції футболу, волейболу, спортивного туризму);
  •  музична школа;
  • Бугуславська філія Куп’янського аграрного ліцею (колишнє Богуславське сільське профтехучилище №64);
  • центральна лікарня на 115 ліжко-місць, оснащена за всіма вимогами сучасної медицини; Гороховатська сільська дільнична лікарня; загальна кількість медичного персоналу в районі – 334 чол., із них 159 чол. – середній медперсонал; 18 автомобілів;
  •  12 фельдшерсько-акушерських пунктів;
  • 7 амбулаторій сімейної медицини;
  • психоневрологічний інтернат у Пісках Радьківських.
  •  До послуг населення 23 бібліотеки, 21 клуб і сільські будинки культури, 1 кінотеатр.
  • Для інформаційного забезпечення населення виходить щотижнева районна газета “Трудова слава”.

    На території району станом на 01.10.2007р. нараховується 536 підприємців. З них зайнято торгівлею 309 осіб, побутові послуги надає 111 чоловік, зайняті вирощуванням с/г продукції 85 осіб, здійснюють перевезення  пасажирів – 4, виконують вантажні перевезення – 3. У районі працює – 91 магазин, 29 торговельних павільйонів, 15 кіосків.Мережа підприємств громадського харчування налічує 18 кафе (у них посадкових місць – 480), 16 шкільних їдалень, 12 буфетів. Із 38 населених пунктів району  26 обслуговуються підприємцями, 12 споживчою кооперацією. Кількість населення на один об'єкт побуту складає по району 175 чол.

     Район характеризується високими рекреаційними можливостями. Тут розміщена одна з найбільших рекреаційних зон Харківщини – Червонооскільська (охоплює й сусідні райони). На лівому березі водосховища в сосновому лісі функціонують 14 баз відпочинку підприємств і установ Харкова та Донбасу. Знаходяться вони біля сіл Піски Радьківські (4), Підлиман (9), Новоплатонівка (1). Загальна площа займаної території – 38,3 га. Крім організованих відпочивальників, на береги водоховища приїздять у декілька разів більше неорганізованих відпочивальників і туристів. Вважається, що влітку за рахунок приїжджих населення району подвоюється. За 2,5 км від Борової розташований районний дитячий оздоровчий табір “Орлятко” (з 1968р.).

       Станом на 2007р.у  Борівському районі зареєстрованаі діє41  політична партія. Найбільшу активність, особливо в період передвиборчої кампанії, проявляють КПУ,  НСНУ, Партія Регіонів, Народна партія, Соціалістична партія, „Батьківщина”,УНП. У районі також діють 27громадських  організацій. Найбільш активними серед них є районна ветеранська організаціятаорганізація воїнів-інтернаціоналістів „Панджшер”.

     В адміністративному відношенні район складається з 1 селищної та 9 сільських рад і має: селищ міського типу – 1 (Борова), сільських населених пунктів – 39 (на 2007 р.).

    Заснований Борівський район у 1923 році. В сучасних межах сформувався в 1966 році.



[1] Нітріус та Ізюмець, як і Оскіл – ліві притоки Сіверського Дінця.

[2] На однакових широтах з Борівщиною знаходяться Вінниця, Брно (Чехія), Нюрнберг (Німеччина), Ванкувер (пд.-зх. Канада).

[3] На північ від с.Калинове сходяться в одній точці кордони чотирьох районів: Борівського, Куп’янського, Шевченківського й Ізюмського.

[4] Слід мати на увазі, що на деяких топографічних картах Харківської області неправильно показаний кордон Борівського району з Куп’янським: частина Сеньківського лісництва, яка адміністративно належить до Борівського району, показана як така, що входить до Куп’янського району.

[5] Так як на сьогодні с.Островське зняте з державного обліку, то найсхіднішими селами району в одинаковій мірі можуть бути села Ольгівка, Дружелюбівка, Чернещина, Новосергіївка, Копанки, Першотравневе і Вишневе.

[6] Пряма відстань від Борової до: Ізюма – 37 км, Куп’янська – 44 км, Дворічної –  64 км, Балаклії – 65 км, Шевченкового – 84 км, Харкова – 133 км.

   Відстань асфальтовою дорогою від Борової до: с.Богуславка – 12 км, с.Піски Радьківські – 16 км, с.Першотравневе (через с.Борівська Андріївка) – 22 км, с.Першотравневе (біля с.Шийківка) – 19 км, с.Пролетарське – 19 км.

[7] Далі на декілька кілометрів тільки Барвінківський район.

[8] Планується прокладення другої колії.

[9] У свій час (70-і рр.) Борівщина мала регулярний авіазв’язок літаками АН-2 (поштовий і навіть пасажирський) з обласним центром м.Харковом. Також у 60-70-і рр. Червонооскільським водосховищем регулярно декілька разів на день ходив пасажирський катер за маршрутом Лісна Стінка – Пришиб (Богуславка).

[10] Планується будівництво і третього газопроводу паралельного двом зазначеним.

[11] Борівщина належить до районів Харківської області з найменшою густотою населення. Середня густота населення: Харківської області – 95, України – 86, світу – 97, Нідерландів – 310, Японії – 326, Бангладеш – 610, Монако – 16700 чол./км².

[12] Кількість населення Борівщини станом на 1.01.1997 – 22,2 тис.чол., з них міського, що проживає в смт.Борова – 32,9%. Середня щільність населення району 25,0 чол./км².

 
Онлайн
Сейчас 41 гостей онлайн
На правах реклами
Карта сайта